Ігнатьєв Максим Анатолійович
Народився:
5 червня 1994 р.
Військові
Загинув:
12 вересня 2023 р.
Додаткові фото
Біографія
Ігнатьєв Максим Анатолійович
Народився 05.06.1994 року
Позивний "Артист", "Ігнат".
Військове звання старший солдат. Посада оператор-радіотелефоніст 2 –го відділення спостереження взводу розвідувальної роти в/ч А4638.
З 2012 по 2013 рік проходив службу в спецпідрозділі «Тигр» у Криму, в 2013 році звільнився в запас у званні старший солдат.
2014 - 2018 рік вступив до полку особливого призначення Київ-1.
2015 -2018 рік був учасником АТО у складі спецпідрозділу Київ-1в Донецькій та Луганській областях. У 2018 році після контузії звільнився в запас.
На початку війни в лютому 2022 року вступив до лав ТРО добровольцем і брав участь в обороні міста Ірпінь, селища Гостомель, міста Бучі. У 2023 році вступив до лав в/ч А4638 (бригадної розвідки) — 3ОШБ за контрактом. Перебував у місті Краматорську, місті Бахмуті, селі Андріївка Донецької області.
У 2018 році влаштувався на роботу до Київського гіпермаркету «Goodwin» у фреш-відділ, за гарну роботу був премійований від директора телефоном Apple. Після перейшов до іншого відділу і став майстром суші.
Закінчив середню ДЗШ — дев’ять класів. Димерську ДМШ — 9 класів на духовому відділенні за класом — тенер. Вступив до Київського професійного Енергетичного Ліцею. Пройшов практику і працював до армії. Перебуваючи у лавах спецпідрозділу Київ- 1, в 2016 році вступив до Національної Академії Внутрішніх Справ на факультет Правознавства та не встиг закінчити.
Займався спортом — підтримував фізичну форму, любив риболовлю, гриби, займався велопробігами, організовував походи з ночівлею на природі, добре орієнтувався на місцевості, плавав на байдарках. Протягом 4 років брав активну участь у марафонах RACE NATION — Гонка нації. Тричі брав участь у спецнаборі «Альфа», не пройшов у недобір через недостатню кількість балів з плавання.
До армії власними силами створив спортивний майданчик для занять спортом у селі Рикунь.
Знав закони держави, дотримувався їх. Був патріотом України.
Комунікабельність була на найвищому рівні. Креативно та позитивно мислив. Легко вливався в колективи, був душею компаній і надійний побратим. Відмінний організатор різних заходів. Професійно готував. Запрошували на елітні заходи, де майстерно готував і організовував фуршетні столи. Був майстром приготування їжі на вогнищі.
Дисципліна, відповідальність, порядок і чесність були стилем його життя. Це були його життєві цінності. Був улюбленцем у сім’ї та у своєму оточенні. Людяність і дипломатія проявлялися в усьому, особливо у складних ситуаціях. Лідер за яким ішли, довіряли і слухали. Гарний наставник, якому довіряли і з яким радилися. Допоміг друзям відкрити та реалізуватися в бізнесі.
Любив сім’ю і проявляв синівську турботу та підтримку. Був потрібним серед близьких і побратимів. Важко переживав втрату кожного солдата.
Не одружений.
Користувався популярністю серед медійних людей, притягував своєю харизмою, простотою та відкритістю.
У 2023 році перед останнім завданням отримав другу контузію. У повідомленні про загибель сина було зазначено — вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України, загинув біля населеного пункту Бахмут Донецької області — 12.09.2023 року. На виході після операції в населеному пункті Андріївка потрапили під артобстріл. Отримав смертельне осколкове поранення в голову.
Нагороджений медалями: "За жертовність і любов до України", "За оборону рідної держави", "За оборону Авдіївки", "Двадцять п'ять років Незалежності України", "За заслуги перед містом Ірпінь". Орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно). Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України: "Хрест хоробрих", "Золотий хрест", "Комбатантський хрест" (посмертно). Нагрудним знаком "За сприяння обороні Києва".
Кремований. Прах похований на Лук’янівському кладовищі на «Алеї Слави».
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Рикунь Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Максиму Ігнатьєву присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 05.06.1994 року
Позивний "Артист", "Ігнат".
Військове звання старший солдат. Посада оператор-радіотелефоніст 2 –го відділення спостереження взводу розвідувальної роти в/ч А4638.
З 2012 по 2013 рік проходив службу в спецпідрозділі «Тигр» у Криму, в 2013 році звільнився в запас у званні старший солдат.
2014 - 2018 рік вступив до полку особливого призначення Київ-1.
2015 -2018 рік був учасником АТО у складі спецпідрозділу Київ-1в Донецькій та Луганській областях. У 2018 році після контузії звільнився в запас.
На початку війни в лютому 2022 року вступив до лав ТРО добровольцем і брав участь в обороні міста Ірпінь, селища Гостомель, міста Бучі. У 2023 році вступив до лав в/ч А4638 (бригадної розвідки) — 3ОШБ за контрактом. Перебував у місті Краматорську, місті Бахмуті, селі Андріївка Донецької області.
У 2018 році влаштувався на роботу до Київського гіпермаркету «Goodwin» у фреш-відділ, за гарну роботу був премійований від директора телефоном Apple. Після перейшов до іншого відділу і став майстром суші.
Закінчив середню ДЗШ — дев’ять класів. Димерську ДМШ — 9 класів на духовому відділенні за класом — тенер. Вступив до Київського професійного Енергетичного Ліцею. Пройшов практику і працював до армії. Перебуваючи у лавах спецпідрозділу Київ- 1, в 2016 році вступив до Національної Академії Внутрішніх Справ на факультет Правознавства та не встиг закінчити.
Займався спортом — підтримував фізичну форму, любив риболовлю, гриби, займався велопробігами, організовував походи з ночівлею на природі, добре орієнтувався на місцевості, плавав на байдарках. Протягом 4 років брав активну участь у марафонах RACE NATION — Гонка нації. Тричі брав участь у спецнаборі «Альфа», не пройшов у недобір через недостатню кількість балів з плавання.
До армії власними силами створив спортивний майданчик для занять спортом у селі Рикунь.
Знав закони держави, дотримувався їх. Був патріотом України.
Комунікабельність була на найвищому рівні. Креативно та позитивно мислив. Легко вливався в колективи, був душею компаній і надійний побратим. Відмінний організатор різних заходів. Професійно готував. Запрошували на елітні заходи, де майстерно готував і організовував фуршетні столи. Був майстром приготування їжі на вогнищі.
Дисципліна, відповідальність, порядок і чесність були стилем його життя. Це були його життєві цінності. Був улюбленцем у сім’ї та у своєму оточенні. Людяність і дипломатія проявлялися в усьому, особливо у складних ситуаціях. Лідер за яким ішли, довіряли і слухали. Гарний наставник, якому довіряли і з яким радилися. Допоміг друзям відкрити та реалізуватися в бізнесі.
Любив сім’ю і проявляв синівську турботу та підтримку. Був потрібним серед близьких і побратимів. Важко переживав втрату кожного солдата.
Не одружений.
Користувався популярністю серед медійних людей, притягував своєю харизмою, простотою та відкритістю.
У 2023 році перед останнім завданням отримав другу контузію. У повідомленні про загибель сина було зазначено — вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України, загинув біля населеного пункту Бахмут Донецької області — 12.09.2023 року. На виході після операції в населеному пункті Андріївка потрапили під артобстріл. Отримав смертельне осколкове поранення в голову.
Нагороджений медалями: "За жертовність і любов до України", "За оборону рідної держави", "За оборону Авдіївки", "Двадцять п'ять років Незалежності України", "За заслуги перед містом Ірпінь". Орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно). Почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України: "Хрест хоробрих", "Золотий хрест", "Комбатантський хрест" (посмертно). Нагрудним знаком "За сприяння обороні Києва".
Кремований. Прах похований на Лук’янівському кладовищі на «Алеї Слави».
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Рикунь Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Максиму Ігнатьєву присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.