Логвиненко Юрій Миколайович
Народився:
7 лютого 1982 р.
Військові
Помер:
6 березня 2022 р.
Біографія
Логвиненко Юрій Миколайович
Народився 07.02.1982 року у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Позивний "Дозік".
Військове звання молодший сержант.
Командир 2-го відділення 1-го зенітного артилерійського взводу 1-ї зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч 3018 НгУ.
Закінчив Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Працював у школі вчителем фізкультури.
З початком повномасштабної війни став у лави Національної гвардії України.
Загинув 16 березня 2022 року, коли російсько-окупаційні війська розпочали штурмові дії позицій батальйонно-тактичної групи у районі населеного пункту Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області. Молодший сержант Логвиненко у складі штурмового підрозділу висунувся на багатоцільовому легкому броньованому тягачі на передові позиції та почав вести вогонь під прикриттям броні з ручного протитанкового гранатомету по ворожих бетонних укріпленнях, у результаті чого здетонували боєприпаси і на позиціях незаконних збройних формувань пролунала низка вибухів. Після вибухів, під прицільним ворожим кулеметним вогнем, молодший сержант Логвиненко стрілецьким вогнем прикривав відхід особового складу штурмової групи для поповнення боєкомплекту, перегрупування та зайняття більш вигідних позицій для ведення бою в результаті чого отримав важкі проникаючі вогнепальні осколкові поранення та помер під час проведення реанімаційних заходів.
Він був хорошим батьком і люблячим чоловіком. Таких, як він, майже не має. Найменша донечка навіть не встигла з ним познайомитись. У нього було багато друзів, які його любили. Після того, як він був мобілізований у 2015 році, він не бачив себе в іншій сфері, окрім військової. Я і діти просили його залишитись, а він сказав: "Хто навчить молоде покоління, якщо не я"- розповіла дружила Світлана. Вдома на Юрія чекали дружина і троє дітей.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно).
Похований на Лісовому кладовищі в місті Києві.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Юрію Логвиненку присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 07.02.1982 року у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Позивний "Дозік".
Військове звання молодший сержант.
Командир 2-го відділення 1-го зенітного артилерійського взводу 1-ї зенітної артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону в/ч 3018 НгУ.
Закінчив Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди. Працював у школі вчителем фізкультури.
З початком повномасштабної війни став у лави Національної гвардії України.
Загинув 16 березня 2022 року, коли російсько-окупаційні війська розпочали штурмові дії позицій батальйонно-тактичної групи у районі населеного пункту Рубіжне Сєвєродонецького району Луганської області. Молодший сержант Логвиненко у складі штурмового підрозділу висунувся на багатоцільовому легкому броньованому тягачі на передові позиції та почав вести вогонь під прикриттям броні з ручного протитанкового гранатомету по ворожих бетонних укріпленнях, у результаті чого здетонували боєприпаси і на позиціях незаконних збройних формувань пролунала низка вибухів. Після вибухів, під прицільним ворожим кулеметним вогнем, молодший сержант Логвиненко стрілецьким вогнем прикривав відхід особового складу штурмової групи для поповнення боєкомплекту, перегрупування та зайняття більш вигідних позицій для ведення бою в результаті чого отримав важкі проникаючі вогнепальні осколкові поранення та помер під час проведення реанімаційних заходів.
Він був хорошим батьком і люблячим чоловіком. Таких, як він, майже не має. Найменша донечка навіть не встигла з ним познайомитись. У нього було багато друзів, які його любили. Після того, як він був мобілізований у 2015 році, він не бачив себе в іншій сфері, окрім військової. Я і діти просили його залишитись, а він сказав: "Хто навчить молоде покоління, якщо не я"- розповіла дружила Світлана. Вдома на Юрія чекали дружина і троє дітей.
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеню (посмертно).
Похований на Лісовому кладовищі в місті Києві.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Юрію Логвиненку присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.