Бугаєнко Анатолій Васильович
Народився:
18 липня 1994 р.
Військові
Помер:
24 квітня 2024 р.
Додаткові фото
Біографія
Бугаєнко Анатолій Васильович
Позивний «Бугай»
18.07.1994 р. н., с. Рудня-Димерська, загинув 24.04.2024, похований 13.12.2025
Солдат
Кулеметник, в/ч А7342
Захист міста Києва, Чорнобильська зона АЕС з 01.07.2023 р. по 04.09.2023 р.
Мобілізація добровільна 24.02.2022 р.
Освіта середня спеціальна (кухар)
Улюблені предмети: гігієна та санітарія виробництва, фізіологія харчування, охорона праці, виробниче навчання
Місце роботи в цивільному житті: оператор наладчик в Нових Петрівцях
Неодружений, залишились батьки
Захоплювався спортом
Громадською діяльністю не займався
Спогади батька:
«В житті мій син був добрим, справедливим, завжди допомагав, ніколи не перечив, завжди давав згоду на мої прохання і вимоги по роботі вдома. Був люблячим сином.»
Спогади мами:
«Це була зірочка в моєму житті, а тепер вона згасла. Любов була безмежною один до одного. Давав вірні поради щодо життя і праці. Веселий, дружелюбний, згуртовував своїх друзів на хороші вчинки. В перші дні війни пішов захищати своїх рідних та Батьківщину.»
Спогади брата Руслана:
«Дружба була з дитинства». Ми жили в люблячій сім’ї. Завжди були разом. Пішли захищати родину та Україну теж разом. Провели дитинство весело, дружно і радісно. Хоч Толя і був молодшим братом, але завжди давав поради, з якими я завжди рахувався. Будучи в лавах ТРО, завжди був першим, не боявся труднощів, не ховався за спинами побратимів, характер бойовий, покладистий, принциповий. Друзі та побратими поважали. Був справжнім лідером, без страху, не шукав легких шляхів, умів організувати, вести за собою, бути першим, яка б важка ситуація не була. Виніс тіло побратима з поля бою».
Толя говорив: «Воювати підуть усі, якби не наші сини, то рашисти були б у Рудні, ми вас ніколи не підведемо і з Русіком (брат) будемо захищати, прізвище «Бугаєнко» буде гучним»»
Загинув н.п. Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область.
Вірний військовій присязі, мужньо виконував військовий обов’язок в бою за Батьківщину, потрапив під ворожий артилерійсько-мінометний обстріл, був поранений, але не евакуйований, 1 рік і 8 місяців мав статус безвісти зниклого.
Місце поховання: кладовище с. Рудня-Димерська
Встановлено банер на Алеї Слави в с. Володимирівка
Батько Бугаєнко Василь Петрович, тел. 0509209963.
Мати Бугаєнко Зоя Володимирівна, тел. 0661641154
Позивний «Бугай»
18.07.1994 р. н., с. Рудня-Димерська, загинув 24.04.2024, похований 13.12.2025
Солдат
Кулеметник, в/ч А7342
Захист міста Києва, Чорнобильська зона АЕС з 01.07.2023 р. по 04.09.2023 р.
Мобілізація добровільна 24.02.2022 р.
Освіта середня спеціальна (кухар)
Улюблені предмети: гігієна та санітарія виробництва, фізіологія харчування, охорона праці, виробниче навчання
Місце роботи в цивільному житті: оператор наладчик в Нових Петрівцях
Неодружений, залишились батьки
Захоплювався спортом
Громадською діяльністю не займався
Спогади батька:
«В житті мій син був добрим, справедливим, завжди допомагав, ніколи не перечив, завжди давав згоду на мої прохання і вимоги по роботі вдома. Був люблячим сином.»
Спогади мами:
«Це була зірочка в моєму житті, а тепер вона згасла. Любов була безмежною один до одного. Давав вірні поради щодо життя і праці. Веселий, дружелюбний, згуртовував своїх друзів на хороші вчинки. В перші дні війни пішов захищати своїх рідних та Батьківщину.»
Спогади брата Руслана:
«Дружба була з дитинства». Ми жили в люблячій сім’ї. Завжди були разом. Пішли захищати родину та Україну теж разом. Провели дитинство весело, дружно і радісно. Хоч Толя і був молодшим братом, але завжди давав поради, з якими я завжди рахувався. Будучи в лавах ТРО, завжди був першим, не боявся труднощів, не ховався за спинами побратимів, характер бойовий, покладистий, принциповий. Друзі та побратими поважали. Був справжнім лідером, без страху, не шукав легких шляхів, умів організувати, вести за собою, бути першим, яка б важка ситуація не була. Виніс тіло побратима з поля бою».
Толя говорив: «Воювати підуть усі, якби не наші сини, то рашисти були б у Рудні, ми вас ніколи не підведемо і з Русіком (брат) будемо захищати, прізвище «Бугаєнко» буде гучним»»
Загинув н.п. Кліщіївка, Бахмутський район, Донецька область.
Вірний військовій присязі, мужньо виконував військовий обов’язок в бою за Батьківщину, потрапив під ворожий артилерійсько-мінометний обстріл, був поранений, але не евакуйований, 1 рік і 8 місяців мав статус безвісти зниклого.
Місце поховання: кладовище с. Рудня-Димерська
Встановлено банер на Алеї Слави в с. Володимирівка
Батько Бугаєнко Василь Петрович, тел. 0509209963.
Мати Бугаєнко Зоя Володимирівна, тел. 0661641154
Додаткова інформація
Нагороджений медаллю «Незламним Героям російсько-Української війни» 01.10.2023 року