Устименко Олександр Анатолійович
Народився:
10 липня 1983 р.
Військові
Помер:
29 серпня 2024 р.
Біографія
Устименко Олександр Анатолійович
Народився 10.07.1983 року в селі Гаврилівка Вишгородського району Київської області.
Військове звання лейтенант.
Командир 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади .
У зоні проведення АТО підрозділ лейтенанта Олександра Устименка перебував із літа 2014 року.
З початком збройної агресії російської федерації проти України, навесні 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
Брав участь у військових операціях в серпні 2014 року поблизу міста Волноваха Донецької області.
Навчався в Гаврилівській школі с. Гаврилівка, після закінчення школи вступив до Київського Аграрного Університету НААН, за спеціальністю " Зоотехнік".
Працював за професією зоотехнік- завідуючим птахофермою бройлерного виробництва в ТОВ "Комплекс Агромарс" Гаврилівський птахівничий комплекс.
Одружений, залишились дружина, дві доньки, батьки.
В студентські роки Олександр любив займатись спортом.
Для рідних він був, як запальничка, завжди радісний, спішив завжди жити, для дітей найкращий тато, для дружини люблячий, коханий чоловік, надійним тилом, другом, співрозмовником, це такий чоловік, якого не кохати було не можливо, він навіть зараз поруч, важко говорити, що він був, він є.... Це людина з якою впевнено можна йти по життю.
Для побратимів справжній друг, який завжди підставить своє плече, який буде до кінця, для друзів, це душа компанії, завжди житєрадісний.
Загинув 29.08.2014 року поблизу міста Волноваха Донецької області від кулі снайпера.
Олександрові Устименку посмертно було присвоєно звання старшого лейтенанта.
Указом Президента України за № 144/2015 від 14 березня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
10 вересня 2020 року рішенням Вишгородської міської ради № 67/3 Олександру Устименку присвоєно звання "Почесний громадянин міста Вишгород" (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком "Червона Калина", нагрудним знаком" Учасник АТО",
Нагороджений нагрудним знаком "Почесний Громадянин Вишгородського Району" (посмертно), нагрудний знак" За участь в антитерористичній операції", медаль
"Чарівна сила України".
Портрет Олександра Устименка розміщений на меморіалі " Стіна пам'яті полеглих за Україну" у м. Києві: секція 3, ряд 4, місце 36.
В селі Гаврилівка в рідній школі де навчався Олесандр встановлено пам'ятну меморіальну дошку та названо на честь Героя вулицю Устименка Олександра.
Похований на кладовищі в селі Гаврилівка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Олександру Устименко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 10.07.1983 року в селі Гаврилівка Вишгородського району Київської області.
Військове звання лейтенант.
Командир 3 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади .
У зоні проведення АТО підрозділ лейтенанта Олександра Устименка перебував із літа 2014 року.
З початком збройної агресії російської федерації проти України, навесні 2014 року був мобілізований до лав Збройних сил України.
Брав участь у військових операціях в серпні 2014 року поблизу міста Волноваха Донецької області.
Навчався в Гаврилівській школі с. Гаврилівка, після закінчення школи вступив до Київського Аграрного Університету НААН, за спеціальністю " Зоотехнік".
Працював за професією зоотехнік- завідуючим птахофермою бройлерного виробництва в ТОВ "Комплекс Агромарс" Гаврилівський птахівничий комплекс.
Одружений, залишились дружина, дві доньки, батьки.
В студентські роки Олександр любив займатись спортом.
Для рідних він був, як запальничка, завжди радісний, спішив завжди жити, для дітей найкращий тато, для дружини люблячий, коханий чоловік, надійним тилом, другом, співрозмовником, це такий чоловік, якого не кохати було не можливо, він навіть зараз поруч, важко говорити, що він був, він є.... Це людина з якою впевнено можна йти по життю.
Для побратимів справжній друг, який завжди підставить своє плече, який буде до кінця, для друзів, це душа компанії, завжди житєрадісний.
Загинув 29.08.2014 року поблизу міста Волноваха Донецької області від кулі снайпера.
Олександрові Устименку посмертно було присвоєно звання старшого лейтенанта.
Указом Президента України за № 144/2015 від 14 березня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
10 вересня 2020 року рішенням Вишгородської міської ради № 67/3 Олександру Устименку присвоєно звання "Почесний громадянин міста Вишгород" (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком "Червона Калина", нагрудним знаком" Учасник АТО",
Нагороджений нагрудним знаком "Почесний Громадянин Вишгородського Району" (посмертно), нагрудний знак" За участь в антитерористичній операції", медаль
"Чарівна сила України".
Портрет Олександра Устименка розміщений на меморіалі " Стіна пам'яті полеглих за Україну" у м. Києві: секція 3, ряд 4, місце 36.
В селі Гаврилівка в рідній школі де навчався Олесандр встановлено пам'ятну меморіальну дошку та названо на честь Героя вулицю Устименка Олександра.
Похований на кладовищі в селі Гаврилівка Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Литвинівка Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Олександру Устименко присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.