Яровий Ігор Миколайович
Народився:
17 вересня 1978 р.
Військові
Помер:
7 червня 2023 р.
Додаткові фото
Біографія
Яровий Ігор Миколайович
Народився 16 серпня 1978 року в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Позивний "Фаза".
Військове звання солдат.
Стрілець, в/ч А7040.
Приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для збереження оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України в селі Новоданилівка Оріхівської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (травень - червень 2023 року).
Проходив військову службу по мобілізації.
Закінчив Козаровицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, Київський професійний коледж автотранспортних технологій у 1996 році.
В цивільному житті працював автослюсарем.
Одружений, залишились дружина, два сина, батько та матір.
Захоплювався автомобілями, автосправою.
Перебуваючи в розташуванні військової частини між військовим вишкілом, ремонтом авто, він не сидів та не чекав – він став і зробив, своїми силами електропроводку в штабі та казармі. Побратими з задоволенням та подякою виїжджали у відремонтованих Ігорем авто. Як то кажуть «Майстер на всі руки». Підтримував побратимів, жартував.
Під час окупації рідного села з родового будинку було викрадено старшого сина Олександра (21 рік), рішення пройти служити було прийнято як «Помста за сина».
Загинув 07.06.2023 року в населеному пункті Новоданилівка Пологівського району Запорізької області отримавши тяжке поранення нижніх кінцівок, несуміжні з життям.
Похований на кладовищі в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Ігору Яровому присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.
Народився 16 серпня 1978 року в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Позивний "Фаза".
Військове звання солдат.
Стрілець, в/ч А7040.
Приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для збереження оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією рф проти України в селі Новоданилівка Оріхівської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (травень - червень 2023 року).
Проходив військову службу по мобілізації.
Закінчив Козаровицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, Київський професійний коледж автотранспортних технологій у 1996 році.
В цивільному житті працював автослюсарем.
Одружений, залишились дружина, два сина, батько та матір.
Захоплювався автомобілями, автосправою.
Перебуваючи в розташуванні військової частини між військовим вишкілом, ремонтом авто, він не сидів та не чекав – він став і зробив, своїми силами електропроводку в штабі та казармі. Побратими з задоволенням та подякою виїжджали у відремонтованих Ігорем авто. Як то кажуть «Майстер на всі руки». Підтримував побратимів, жартував.
Під час окупації рідного села з родового будинку було викрадено старшого сина Олександра (21 рік), рішення пройти служити було прийнято як «Помста за сина».
Загинув 07.06.2023 року в населеному пункті Новоданилівка Пологівського району Запорізької області отримавши тяжке поранення нижніх кінцівок, несуміжні з життям.
Похований на кладовищі в селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Пам’ять про Захисника вшановано на Алеї Слави у селищі Димер та селі Козаровичі Вишгородського району Київської області.
Рішенням Димерської селищної ради Ігору Яровому присвоєно звання "Почесний громадянин Димерської селищної територіальної громади" (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Захиснику України.